Скумбрія – зникаюча «тигриця» Чорного моря. Де вона плаває і чим харчується, чому вважається рідкісною і чим особливою. Все розповімо, залишайтеся.
Стрімке «веретено»
Чорноморська скумбрія – риба красива. У неї загострена голова і вузьке хвостове стебло. Завдяки цьому тіло риби нагадує веретено майже ідеальної форми. Боки відливають перламутром, а синьо-сталева спина прикрашена темними «тигриними» смугами. За своїми розмірами чорноморська скумбрія поступається атлантичною. Її довжина рідко перевищує 50 см (зазвичай – 30-32 см), а вага – 300 грам.
Два спинні плавці цієї риби розділені значним проміжком. При цьому другий спинний плавець практично симетричний анальному. Крім того, за цими плавниками розташовується ряд додаткових плавничків, які служать деякими стабілізаторами, що допомагають гасити вири, що виникають при швидкому русі. А рухаються скумбрії дуже швидко. У середньому вони можуть пливти зі швидкістю 30 км/год, а за кидку на видобуток здатні розвинути швидкість до 80 км/год.
Як неважко здогадатися, скумбрії – дуже активні та стрімкі хижачки. Вони носяться в товщі води величезними зграями (до кількох тисяч особин) і, поряд із зоопланктоном, пожирають кальмарів та різну дрібну рибу (насамперед, хамсу). При полюванні одвірок скумбрій намагається загнати жертву ближче до поверхні води, щоб тій не було куди втекти. Тому нерідко полювання супроводжується гучним плеском.
Життя між двох морів
На одному місці скумбрії не сидиться. Вона здійснює регулярні міграції. Як правило, плаває з Чорного моря в Мармурове і назад — через протоку Босфор.
Розмножується скумбрія у Мармуровому морі на початку весни. Відклавши 200-500 тисяч дрібних (близько 1мм у діаметрі) ікринок, риба пливе у Чорне море та з’являється біля берегів Одеси на початку травня. Слідом за батьками туди пливуть і молодь, що вилупилася. Цікаво, що одеські рибалки для скумбрії кожного віку мають свою окрему назву. Найдрібнішу молодь кличуть чирусами, тих, хто побільше — баламутами, а дорослих особин — гойдалками.
До осені риба нагулює вагу і з першими ознаками похолодання повертається зимувати в тепліше Мармурове море.
Скумбрія зникає та повертається
На жаль, ця ідеальна міграційна схема давно вже не відповідає дійсності. Адже ще в 1950-60-ті роки скумбрія була однією з цінних промислових риб Чорного моря, а її щорічний вилов у середньому становив близько півтори тисячі тонн. Одесити навіть мали таку приказку: «Акація цвіте — скумбрія йде».
Воно й зрозуміло. Рожевато-кремове м’ясо скумбрії дуже смачне, багате на вітамін B12 і не містить дрібних кісток. До того ж ця риба дуже жирна, що дозволяє запікати її без додавання олії. Крім того, скумбрію можна гасити на деку, коптити, солити, використовувати для виготовлення консервів.
Лявав Штерн «Зі спогадів про Одесу»:
«…я ще пам’ятаю чорноморську скумбрію, яка продавалася не лише на базарах, а й навіть у держторгівлі (настільки її було багато). До кінця 60-х скумбрія зникла, одесити жартували, що вся скумбрія втекла до Туреччини.
…Свіжу скумбрію зазвичай смажили на сковороді, малосольну ялинку з помідорами, але гарячого копчення була найсмачнішою (і дорогою – 3 рублі 6 копійок кілограм). Востаннє я їв скумбрію гарячого копчення 1968 року».
Справді, наприкінці 1960-х поголів’я скумбрії у Чорному морі несподівано різко знизилося. Вже 1975 року вона практично втратила промислове значення, а до нульових — риба взагалі перестала з’являтися у Чорному морі, воліючи залишатися у Мармуровому. Подібне траплялося і раніше, але ніколи не тривало так довго.
Причини, через які ця риба стала «неповерненням», до кінця не зрозумілі. Можливо, свою роль зіграв неконтрольований вилов. Можливо – забруднення протоки Босфор, яку риби не могли перетнути, а, можливо – рядне розмноження у Чорному морі пеляді, яка дуже любила поласувати молоддю скумбрії.
Проте у 2012 році у газеті «Одеський листок» повідомили, що скумбрія знову повернулася до берегів України. Того року неводами виловили кілька тисяч риб. І це вселяє надію, що з часом міграції скумбрії до Чорного моря знову стануть регулярними.