Що таке «Рибний день» — точно знає кожна радянська людина. Сьогодні, звісно, про таке не говорять. Але ми розповімо історію.
“Крихітка син до батька прийшов,
І спитав малюк: – А що означав Рибний День
Минулої епохи?”
Поколінню, що виросло у Радянському Союзі, що таке Рибний День, пояснювати не треба. Так називався день тижня, коли у школах, дитсадках та закладах громадського харчування в меню була відсутня м’ясна їжа. Її місце повністю займала риба. Причому в найрізноманітніших варіаціях: рибні биточки, рибний суп, смажена тріска, варений мінтай, оселедці під шубою, оселедці в салаті, шпроти і т.д. і т.п.
Проте, навіть старше покоління не завжди пам’ятає, коли, як і чому виникла ця офіційна традиція. Тому почнемо здалеку…
Риба та піст
Рибна дієта здавна була своєрідною «паличкою-виручалочкою» для християн. Адже їм регулярно доводиться дотримуватись суворих правил посту, коли вживання м’ясної їжі категорично заборонялося. Важливо пам’ятати, що окрім суцільних тривалих постів існували й постійні пісні дні – середа та п’ятниця. Так от, у період від Великодня до Трійці у ці дні рибу їсти можна. Як можна її їсти і в День Преображення Господнього.
Однак не слід забувати, що риба в християнстві все-таки вважається не пісною, а напівпісною їжею. І це, в свою чергу, накладає певні обмеження. Наприклад, у православній традиції під час Різдвяного посту рибу можна вживати лише у вівторок та четвер. А у Великий піст і того рідше — лише на свята Благовіщення та Входу Господнього до Єрусалиму (Вербна неділя). Причому, якщо Благовіщення потрапляє на Страсний Тиждень, це правило не працює.
Як бобра зарахували до… риб
Втім, і від рибної дієти можна втомитися. Наприклад, школяр XV століття писав у своєму щоденнику: «Ти не повіриш, наскільки я втомився від риби, і як сильно я хочу, щоб м’ясо знову з’явилося. Бо в цей піст я нічого не їв, крім солоної риби. Вона породила в мені стільки мокротиння, що я ледве можу говорити чи дихати».
А ченець Роберт Ріпон нарікав, що під час Великого Поста паства замість того, що утримуватися від алкоголю, навпаки, валить у таверни, дотепно мотивуючи це тим, що «Риба має плавати».
Не дивно, що суворі правила посту змушували християн вдаватися до різноманітних хитрощів. Особливо відзначилася у цьому плані католицька церква. Те, що в Середні віки до рибної їжі зараховували китів і дельфінів, можна зрозуміти. Тоді рибами вважалися практично всі істоти, які постійно живуть у воді. Навіть індійські браміни, яким є м’ясо заборонено взагалі, спокійно вживали морепродукти, називаючи їх «морськими овочами».
Але часом траплялися й зовсім несподівані казуси. Наприклад, католики призначили «рибами» білощеких козарок, вважаючи, що вони з’являються на світ під водою з… черепашок!
А в XVII столітті до риб віднесли навіть бобрів. Сталося це на прохання квебецького єпископа Франсуа де Ла Валя. Справа в тому, що бобри в Канаді були удосталь, і місцевим християнам полюбилися їхні жирні хвости. А що? Бобри ведуть водний спосіб життя, хвости у них лускаті… Чим не риби?
Щось подібне сталося і у Венесуелі. Там у середині XIX століття католики зарахували до риб ще одного водного гризуна – капібару чи водосвинку. До речі, це найбільша представниця свого загону – довжиною півтора метри та вагою до 70 кг. Чому б її теж не з’їсти в якийсь пісний день?
Якщо вам здається, що подібні казуси справи давно минулих днів, то це не так. Наприклад, у 2013 році єпископство Нового Орлеана перевело до розряду «риб»… алігаторів! Так-так, голодні католики їх теж їдять.
Перше запровадження Рибного Дня
Як не дивно, радянський Рибний День ніяк не був пов’язаний із православною традицією. Причини його введення більш ніж прозаїчні. Як відомо, і до революції багато селян їли м’ясо у великі свята. І нехай згодом виробництво м’яса помітно виросло, його продовжувало не вистачати всю радянську епоху.
У той самий час країни активно розвивалася рибна промисловість. До 1936 був побудований 41 консервний завод і у побут увійшли консервовані шпроти, лосось, сайра. Дивно, але осетрина в 1930-ті роки коштувала лише 2 руб. 50 коп. за кг. Тобто значно дешевше за м’ясо. Креветки і краби теж у надлишку надходили тоді на прилавки радянських магазинів.
Була лише одна проблема – населення ще не звикло до морепродуктів. Та й рибу як гідну заміну м’яса не сприймало. В результаті довелося розгорнути цілу агітаційну компанію з гаслами «Кетова ікра корисна та смачна» або «Крабові консерви – смачна ніжна закуска».
А 12 вересня 1932 року, з ініціативи члена ЦК КПРС — Анастаса Мікояна — Наркомпостач СРСР ухвалив постанову «Про запровадження рибного дня на підприємствах громадського харчування». Згідно з постановою, заклади громадського харчування мали відвести один день тижня виключно під рибне меню. Який це буде день – заклади тоді вирішували самі.
Подібна ініціатива мала відразу кілька цілей.
По-перше, привчити населення до споживання рибної продукції, яка могла компенсувати нестачу м’ясного білка.
По-друге, стимулюватиме розвиток вітчизняної рибної промисловості.
Крім того, риба була не тільки поживним, але і вкрай корисним продуктом, що містить безліч вітамінів і мікроелементів (насамперед йоду, недолік якого призводить до захворювань ендокринної системи). З цієї причини дітей змушували регулярно приймати риб’ячий жир. За смаком він був дуже неприємний, зате містив у собі важливі вітаміни — A і D.
Як четвер став Рибним Днем
Під час Другої світової війни було не до Рибного Дня і незабаром про нього забули. Однак у 1960-1970-ті роки м’ясний дефіцит нікуди не подівся, тоді як рибна промисловість продовжувала активно розвиватися. Досить сказати, що СРСР вийшов на перші місця за обсягом виловленої океанічної риби.
І ось, 26 жовтня 1976 видається нова постанова про чергове введення Рибного Дня. Цього разу за Рибним Днем закріпили певний день тижня — четвер.
Чому четвер? Ну, радянські економісти стверджували, що саме у четвер продаж риби буде особливо ефективним. Чим підкріплювалися такі викладки — неясно. З іншого боку, позбавляти працівників м’яса на початку та наприкінці тижня – справді, нерозумно. Втім, злі мови вважали, що вибір дня був частиною підлої антирелігійної політики. Адже православний християнин і так постив у вівторок і п’ятницю, а тут ще в четвер йому доводилося відмовлятися від м’яса.
Як і будь-які примусові заходи, Рибний День викликав у багатьох людей скепсис та невдоволення. Тому вони нерідко приносили у четвер на роботу м’ясну їжу з дому.
Крім того, на той час прилавки радянських магазинів заполонили здебільшого консерви з морською капустою, шпротним паштетом та знаменитими «Спинками мінтаю». На жаль, якість цієї повсюдної продукції залишала бажати кращого. Наприклад, паштет виготовлявся із відходів виробництва справжніх дефіцитних шпротів. «Спинки мінтаю» теж не були особливо смачними (недаремно один із проектів студії панк-рокера — Єгора Лєтова носив знущальну назву СПИНКИ МЕНТА).
З пісні гурту МАНГО-МАНГО:
Сьогодні в їдальню мені йти лінь,
Сьогодні страшний четвер.
Сьогодні оголошено Рибний День,
Страждає проста людина.
Та тому що найкраща риба – це ковбаса, ковбаса!
З розпадом СРСР відійшов у минуле і Рибний День. Хоча деякі ресторани часом його й влаштовують. Щоправда, цілком на добровільних засадах.
На США навіть виник рух «Понеділок без м’яса» (Meatless Monday). День, що пропагує починати тиждень із легкої їжі. Наприклад, з риби, білок якої засвоюється набагато легше та ефективніше, ніж м’ясний.